Методичні рекомендації

Контурна карта та робочий зошит з географії

         В сучасних умовах робочий зошит учня та контурна карта є одним із головних елементів унаочнення і в подальшому джерелом географічних знань учнів в процесі вивчення шкільного курсу географія. Вони вже давно стали невід’ємним атрибутом навчання географії. Роботи з контурними картами становили і становлять значну частину передбачених програмою практичних робіт. Контурні карти і робочі зошити використовують під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, у процесі застосування набутих знань, для обліку знань, з ним працюють на уроках і вдома.

Вимоги до робіт з контурною картою

Не всі вчителі вважають роботу на контурних картах важливою, тому іноді зовсім не залучають учнів до цього виду діяльності або дуже обмежують кількість таких робіт і ставляться до них як до допоміжних, другорядних.
Важко переоцінити важливість роботи з контурними картами, особливо під час вивчення географічної номенклатури, формування практичних знань щодо географічних процесів, розвитку вмінь і навичок роботи з картами, вихованню позитивних рис характеру тощо.
Практичні завдання на контурних картах є важливим елементом розвитку учнів та формування в них певних навичок і вмінь.

1.    Під час виконання завдань учні напружують і тренують зорову пам’ять . Вони не просто механічно запам’ятовують розташування об’єкта, а й визначають його місцезнаходження щодо градусної сітки, берегової лінії, річок тощо. Пошукова робота сприяє логічному запам’ятовуванню, що набагато ефективніше механічного.

2.    Тренується та розвивається моторно-сенсорна пам'ять, коли учні зафарбовують об’єкт та підписують його назву.

3.     Учні набувають картографічні навички виконання робіт, які є важливою передумовою всебічного розвитку людини і багатьом слугуватимуть базою для їх професійного становлення.

4.     Виконання картографічних робіт виховує дисциплінованість (виконання певних завдань за певними правилами), уважність (що саме виконати і як), точність , акуратність.

5.    Робота на контурній карті розвиває естетичний смак.

Окремі вчителі нехтують загальними вимогами виконання картографічних робіт і не навчають таких вимог учнів, тому втрачається аспект естетичного виховання цього виду діяльності. Тому при виконанні робіт на контурній карті учні повинні виконувати наступні правила:
• усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими, по можливості дрібними, але виразними літерами олівцем або ручкою;
• робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його тільки мовою, якою він подається в атласі (українською або російською);
• географічні назви не скорочувати, не переносити;
• назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно паралелям;
• коли назву об’єкта не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.
Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування об’єкта і виховує точність і естетичний смак.
• окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати точно;
• якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;
• зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;
• коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку ( а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її приток.

Завдання на контурних картах залежно від віку учнів та курсу, що вивчається , відрізняються за метою і складністю. Якщо більшість завдань для учнів 7 класів спрямована на відшукування певних географічних об’єктів та запам’ятовування географічної номенклатури, передбаченої шкільною програмою, то робота десятикласників полягає в тому, щоб спочатку проаналізувати карту, зробити певні висновки і на контурну карту нанести тільки ті об’єкти або процеси, що стосуються певного конкретного завдання.
Практичні роботи на контурних картах за програмою бажано перевіряти у всіх учнів, які були присутні на уроці під час пояснення завдання. Для того щоб була певна система в роботі, та з метою вдосконалення умінь і навичок учнів можна застосовувати додаткові самостійні практичні завдання на контурних картах. Оцінюються вони або в всіх учнів або вибірково.

Методичні рекомендації щодо організації та проведення практичних робіт у шкільних курсах географії

Практичні роботи є важливим й водночас необхідним компонентом шкільної географічної освіти, обов'язковою складовою навчально-виховного процесу. Тематику й зміст необхідних для виконання практичних робіт відображено у навчальних програмах. Виконання програмних практичних робіт – специфічна для географії форма організації навчальної діяльності, своєрідний практикум, в якому органічно поєднуються мета, зміст, засоби й методичні прийоми.
Основною метою практичних робіт на уроках географії є закріплення на практиці й поглиблення набутих учнями теоретичних знань та формування в них ключових у системі шкільної географічної освіти умінь і навичок. Виходячи з цього можна виділити такі основні завдання практичних робіт з географії у 6–10 класах:
• навчити учнів правильно ко­ристуватися географічними приладами та засобами вимірюван­ня й фіксації різних природних процесів та явищ (нівеліром, метеорологічними приладами, компасом, планшетом тощо);
• закласти навички прийомів роботи з географічними картами (читати легенду карти, знаходити й демонструвати об'єкти географічної номенклатури, зіставляти, порівнювати між собою різні тематичні карти, характеризувати за допомогою карти відповідні об'єкти, процеси, явища тощо);
• сформувати уміння й навички роботи з контурними картами (правильно наносити й підписувати різні географічні об'єкти або райони поширення процесів і явищ, використовувати систему умовних позначень тощо);
• закріпити вміння розв'язувати географічні задачі (на визначення та переведення масштабу карт, вимірювання відстаней, визначення географічних координат об'єктів, розрахунки щодо поясного й місцевого часу, ресурсозабезпеченості тощо);
• розвинути вміння аналізувати характеристики природних та господарських об'єктів, процесів і явищ на прикладі своєї місцевості (фенологічні спостереження, календар погоди, опис об'єктів, складання планів, встановлення взаємозв'язків між компонентами природи, дослідження грунтового профілю, екологічного стану тощо);
• удосконалити навички опрацювання та обробки статистичних даних і фактичних матеріалів;
• розвинути вміння характеризувати та порівнювати географічні об'єкти і явища за типовими планами (характеристика річки, типів клімату, природних зон, природних комплексів, видів забруднення, галузей господарства, економічних районів, країн світу тощо);
• навчити виявляти загальні географічні закономірності, встановлю вати причинно-наслідкові зв'язки й залежності, робити висновки та складати прогнози;
• закласти основи графічної грамотності (побудова графіків, секторних діаграм, складання схем та картосхем, заповнення узагальнюючих таблиць, креслення схематичних малюнків);
• розвивати елементи логічного й теоретичного мислення та творчі здібності школярів (шляхом порівняльного аналізу, класифікації, узагальнення та систематизації навчальної інформації);
• сформувати вміння працювати з додатковими джерелами географічної інформації (хрестоматіями, довідниками, енциклопедіями, електронними навчальними посібниками, інтернет тощо).
Практичні роботи мають значний виховний та моральний вплив на розвиток особистості учня: привчають до самостійної розумової праці, правильного та акуратного оформлення результатів практичної роботи, закладають певні правила поведінки (під час виконання робіт на місцевості), формують риси індивідуальної та колективної (за умов групової навчальної діяльності) відповідальності, розвивають почуття власної значущості й гідності, формують основи еколо­гічної культури.
Багато вчителів географії постійно відчувають труднощі в організації практичних робіт та виділення критеріїв їх оцінювання. Адміністрація освітніх установ вимагає суворої регламентації діяльності вчителя, фіксації виконання програмних практичних робіт колонкою відміток у класних журналах.
З огляду на конкретні педагогічні умови освітньої установи та контингент учнів, регіональну специфіку, вчителю надається право планувати систему практичних робіт з метою оптимізації вимог діючих програм з географії в частині «Практичні роботи».
Всі практичні роботи можна поділити на навчальні, тренувальні, підсумкові.

Навчальні роботи виконуються під керівництвом вчителя, який пояснює послідовність дій, показує зразок виконання і формулює завдання для первинного закріплення дій учнями.

Тренувальні роботи націлені на відпрацювання, вдосконалення та корекцію умінь. Ці роботи виконуються на уроці під контролем вчителя, або у формі домашнього завдання, результати якого відстежує вчитель.

Підсумкові роботи виконують контролюючу функцію. Вони здійснюються школярами з найбільшим ступенем самостійності. Їх завдання розраховані на перенесення засвоєних умінь і дій в умови, подібні з навчальними і тренувальними роботами, або в нові умови. Саме тому результати підсумкових робіт можуть бути порівняні з результатами контрольних робіт і фіксуватися колонкою відміток у класних журналах під датою. Результати навчальних і тренувальних робіт виставляються за бажанням учнів, але враховуються педагогом для організації навчального процесу на наступних уроках.

Програма курсу задає напрямок змісту практичних робіт. У зв‘язку з цим вчителю географії рекомендується виділити у змісті примірної програми практичні роботи, які носять навчальний і тренувальний характер, і роботи - підсумкового характеру. Учитель на її основі планує їх у навчальному процесі, враховуючи ступінь навченості школярів. У робочій програмі (календарно-тематичному плануванні) необхідно відобразити зміст і вид практичних робіт (за ступенем навченості).
Існують і інші підходи до кла­сифікації практичних робіт з гео­графії. Їх можна згрупувати за такими ознаками:
• за відображен­ням у змісті навчальних програм;
• за дидактичною метою;
• за місцем проведення;
• за обладнанням (не­обхідністю забезпечення роздатковим матеріалом);
• за тривалістю (часом, який відводиться для виконання роботи);
• за формою організації навчальної діяльності учнів;
• за оформленням резуль­татів;
• за способом перевірки та оцінювання;
• за ступенем про­блемності та проявом творчих здібностей.
Відображення в змісті чинних навчальних програм. За цим показником розрізняють практичні роботи програмні (обов'язкові для планування та виконання) та по­запрограмні (додаткові, які вчитель планує і проводить на власний розсуд, враховуючи попередній досвід роботи, рівень підготовки класу та наявну матеріально-технічну базу школи або місцевості її розташування).

Дидактична мета. Кожна практична робота має конкретну мету й завдання щодо її проведення. Мета роботи враховує спе­цифіку змісту географічного курсу та вікові особливості школярів. Найчастіше дидактична мета практичних робіт з географії спрямована на закріплення знань з нової теми, узагальнення та си­стематизацію знань, їх розши­рення та поглиблення, формування практичних умінь і навичок, застосування набутих знань у нових умовах. Перед виконанням практичної роботи вчитель обов'язково звертає увагу учнів на її мету або значення. З появою робочих зошитів учня (практикумів, на­вчальних комплексів) до кожної практичної роботи чітко формулювалася мета, з якою учні можуть ознайомлюватися самостійно або за вказівкою вчителя.
Місце проведення. Залежно від змісту та завдань практичні роботи можуть виконуватися в класі (кабінеті географії), на місцевості, на географічному майданчику (за його наявності та відповідного оснащення) або вдома. Більшу частину практичних робіт учні виконують на уроці в класі.
Частина практичних робіт (наприклад, позначення об'єктів географічної номенклатури на контурних картах) може плануватися як домашнє завдання. В окремих випадках, якщо учні не встигли виконати практичну роботу в класі, можна запропонува­ти доопрацювати її вдома. Однак при цьому виникає проблема щодо об'єктивності оцінки результатів виконання практичної роботи (на предмет самостійності).
Обладнання (необхідністю забезпечення роздатковим матеріалом). Практичні роботи з географії можуть передбачати додатковий роздатковий матеріал для їх виконання або не передбачати їх. Більша частина програмних практичних робіт не потребує забезпечення учнів роздатковим матеріалом. Насамперед це стосується робіт з контурними картами, аналітичних завдань щодо аналізу географічних об'єктів за тематичними картами атласу, складання фізико- та економіко-географічних характеристик та порівняння об'єктів за типовими планами тощо. Однак майже в кожному курсі шкільної географії є практичні роботи, для проведення яких необхідно мати відповідне матеріальне забезпечення. Наприклад, колекції гірських порід і мінералів, гербарії, статистичні матеріали, гео­графічні довідники, нівеліри, компаси, планшети тощо.
Перед проведенням практичних робіт з використанням роздаткового матеріалу вчителю необхідно завчасно перевірити їх якість та кількісний склад (на предмет організації індивідуальної чи групової роботи учнів). Якщо роздаткового матеріалу або приладів немає, слід замінити завдання або не проводити цю практичну роботу взагалі.
Тривалість (час, який відводиться для виконання роботи). Залежно від мети і конкретних завдань практичні роботи можуть плануватися на весь урок, частину уроку (від 10—15 до 20— 25 хвилин) або навіть на два спа­рені уроки (якщо школа має таку модель навчання). Більшість практичних робіт за своєю тривалістю розраховані на частину уроку і мають проводитися для закріплення теоретичного матеріалу з нової теми. За умов вдалого інструктування та розподілу класу на варіанти або групи можна значно прискорити виконання практичних завдань і перевірити результати роботи одразу на уроці. Якщо передбачені завдання не виконано більшістю учнів класу, варто створити можливість школярам завершити роботу вдома та перевірити результати її виконання на наступному уроці. Окремі комплексні практичні роботи (на зразок позначення об'єктів географічної номенклатури під час вивчення оболонок Землі, океанів, материків) учитель має право поділити на логічні частини і за складеним календарно-тематичним плануванням проводити їх не на одному, а на різних уроках тематично відповідними порціями.
У кожному класі передбачено проведення, як мінімум, однієї-двох практичних робіт, на виконання та оформлення яких слід відводити цілий урок. Прикладами можуть бути:
• практичні роботи на місцевості;
• складання за результатами спостережень графіка температур, діаграми хмарності та опадів, рози вітрів за певний період (6 клас);
• складання комплексної порівняльної характеристики двох океанів (7 клас);
• складання фізико-географічної характеристики великих природних комплексів України (8 клас);

·         складання схеми галузевої структури промисловості України та аналіз її сучасних змін (9 клас);
• складання порівняльної економіко-reoграфічної характеристики двох країн з різних регіонів світу (10 клас).
Наведені в переліку практичні роботи мають значні за обсягом аналітичні завдання, які потребують від учня теоретичних узагальнень та влас­них висновків. За дидактичною метою це будуть повноцінні уроки - практикуми (формування практичних умінь і навичок). Такі роботи потребують обов'язкової перевірки та індивідуального оцінювання з боку вчителя.

Форма організації навчальної діяльності учнів. Залежно від змісту та завдань практичні робо­ти з географії можуть бути фронтальні, групові або індивідуальні. Практичні роботи з позначення та підписування відповідних об'єктів географічної номенкла­тури на контурній карті мають фронтальний характер. Адже всім без винятку учням необхідно засвоїти й уміти показувати на тематичних географічних картах чітко визначений у змісті навчальних програм перелік об'єктів. Для більшості практичних робіт слід застосовувати групову форму навчальної діяльності школярів. З цією метою клас поділяють на певну кількість груп (лабораторій, бригад, варіантів). Розподіл учнів на групи вчитель здійснює в межах інструктажу перед виконанням практичної роботи. Слід також заздалегідь підготувати спектр варіативних завдань (у разі необхідності), інструктивні картки та додатковий роздатковий матеріал. Групову роботу можна ефективно використовувати під час комплексної характеристики географічних об'єктів, процесів і явищ, для порівняльного аналізу, визначення географічних координат, розв'язування задач, у процесі обробки статистичних матеріалів, а також під час виконання робіт на місцевості. За наявності малокомплектних класів (до 10— 15 учнів) для виконання окремих практичних робіт можна пропо­нувати індивідуальні завдання чи об'єкти для аналізу або характе­ристики. При цьому слід враховувати зростання витрат часу на перевірку результатів таких робіт.
Оформлення резульmamiв. Кожна практична робота з географії потребує відповідного оформлення результатів її виконання в письмовій формі. Конкретними результатами програмних практичних робіт найчастіше є:
• заповнені календарі погоди, контурні карти, узагальнюючі таблиці;
• побудовані графіки, секторні діаграми;
• складені плани місцевості, карстосхеми, структурні схеми;
• письмові характеристики географічних об'єктів, порівняльні характеристики;
• розрахункові задачі з відповідним оформленням;
• визначені та зафіксовані географічні координати певних об'єктів;
• складені у письмовій формі висновки або прогнози.
Більшість практичних робіт мають комплексний характер щодо оформлення результатів. Наприклад, учням пропонується певний перелік завдань з відповідним алгоритмом для їх виконання (заповнення таблиці, складання схеми або картосхеми, побудо­ва секторної діаграми тощо), після реалізації яких за одержаними результатами необхідно зробити конкретні висновки.
Перед виконанням практичної роботи вчитель звертає увагу учнів на особливості її оформлення. У 6—7 класах акцентується увага на правилах позначення та підписування відповідних об'єктів географічної номенклатури на контурних каргах. У разі виконання не відомих раніше учням практичних завдань необхідно пояснити основні принципи оформлення результатів роботи: акуратність, лаконічність, логічність, самостійність узагальнень і висновків тощо. Якщо учні вперше будують графіки або секторні діаграми, слід запропонувати їм оптимальний масштаб для виконання графічних зображень, пригадати відомі з уроків математики прийоми роботи та розрахункові дії. Під час проведення робіт на місцевості вчителю обов'язково слід пояснити учням, що і як фіксувати в польовому щоденнику (блокноті) для подальшої обробки результатів спостереження та їх узагальнення.
Спосіб перевірки та оцінювання. Результати виконання прак­тичних робіт необхідно система­тично перевіряти не тільки з метою їх оцінювання, а й для вияв­лення труднощів і типових помилок, що при цьому виникають. Далеко не кожна програмна практична робота з географії потребує обов'язкової фронтальної перевірки з фіксацією індивідуальної оцінки за її виконання всім учням класу. У більшості випадків правильність виконання практичних завдань перевіряється безпосе­редньо на уроці. При цьому оцінки виставляються найбільш активним учням, які першими якісно виконали й грамотно пояснили результати практичної роботи. За таких умов усі учні класу мають можливість одразу перевірити та доопрацювати роботи (внести корективи, зробити виправлення помилок або відповідні доповнення).
Лише після проведення комп­лексних практичних робіт, що розраховані на весь урок, кінцевою метою яких є узагальнення та висновки, вчителю слід зібрати робочі зошити (практикуми, контурні карти) для перевірки та обов'язкового оцінювання відповідних матеріалів. На наступному уроці бажано оголосити результати перевірки і, якщо це необхідно, проаналізувати якість виконання роботи класом зага­лом та здійснити аналіз типових помилок.
Ступінь проблемності та вияв творчих здібностей. За цією ознакою практичні роботи з географії умовно можна поділити на переважно репродуктивні, частково-пошукові й дослідницькі. До першої категорії належать роботи з позначення географічних об'єктів на контурних картах, креслення тематично відповідних картосхем, розрахунки статистичних показників за поданими формулами тощо. У змісті більшості програмних практичних робіт передбачені частково-пошукові завдання, які потребують від учня аналізу теоретичного матеріалу підручника з географії, тематичних карт атласу, статистичних даних з метою пошуку й відбору необхідної інформації, її узагаль­нення та систематизації.
У кожному класі заплановані окремі практичні роботи, що мають дослідницький характер і спрямовані на розвиток творчих здібностей учнів. Прикладами таких робіт є:
• виявлення взаємозв'язків між компонентами природи своєї місцевості (6 клас);
• визначення основних видів забруднення навколишнього середовища та встановлення джерел їх надходження (7 клас);
• аналіз закономірностей поширення ґрунтів на території України (8 клас);
• визначення позитивних і негативних рис економіко-географічного та геополітичного по­ложення України (9 клас).
Виконуючи згадані прак­тичні роботи, учні мають творчо застосувати здобуті теоретичні знання у нових навчальних ситу­аціях, продемонструвати загальну ерудицію, вміння використо­вувати міжпредметні зв'язки, ро­бити аналітичні висновки і скла­дати прогнози. У нових навчальних програ­мах з географії загалом заплановано 45 практичних робіт, з них:
6 клас – 8;
7 клас - 12;
8 клас - 11 ;
9 клас - 7;
10 клас – 7 практичні роботи (рівень стандарту).
Для навчально-методичного забезпечення виконання практичних робіт розроблено і надруковано практикуми з географії для учнів 6 - 10 класів, рекомендованих МОН України. Серед них найбільш ефективними є зошити-практикуми авторів Стадника О.Г., Гільберг Т.Г., Гілецького Й.Р., Бойко В.М.
Кожна конкретна практична робота має свою специфіку щодо її виконання і потребує від педа­гога відповідної підготовки. При цьому слід враховувати вікові особливості школярів, рівень підготовки класу, сформованість в учнів тих чи інших прийомів роботи, умінь або навичок, рівень матеріально-технічного забезпечення кабінету географії та школи в цілому.
Серед загальних методичних рекомендацій щодо організації та проведення практичних робіт в шкільних курсах географії можна назвати такі:

• обов'язкове проведення вчителем відповідного інструктажу перед виконанням роботи, під час якого слід звернути увагу учнів на її мету, обладнання та завдання; необхідності поділити клас на варіанти або групи; проаналізувати зміст кожного завдання та пояснити систему оформлення результатів їх виконання (у разі потреби записати на дошці зразок або запропонувати умовні позначення та скорочення); акцентувати увагу на змісті висновків; зазначити час, що відводиться на виконання роботи; пояснити процедуру перевірки та оцінювання її результатів; з'ясувати в учнів, що їм не зрозуміло та відповісти на запитання школярів, які виникають у ході роз'яснень;
• у процесі виконання учнями практичних завдань учитель уважно спостерігає за їх навчальною діяльністю; у разі потреби надає індивідуальні або групові консультації; періодично проходить між рядами з метою здійснення поточного контролю результатів роботи; за умови виникнення ускладнень та труднощів допомагає спрямувати пошукову роботу учнів у правильне русло;
• за умови фронтального ви­конання учнями практичних завдань бажано заохочувати додатковими балами школярів, які першими правильно розв'язали завдання і відповідно оформили результати практичної роботи;
• якщо передбачено перевірку та оцінювання результатів практичної роботи в усіх учнів класу, вчитель збирає зошити (контурні карти або листи-заготовки) після завершення часу, що був відведений на її виконання; для робіт, не запланованих для обов'язкового фронтального оцінювання, перевірка результатів відбувається одразу на уроці шляхом індивідуального або групового опитування;
• для виконання практичних робіт на місцевості слід провести з учнями додаткову бесіду про правила поведінки (у школі, на маршруті); призначити з відповідальних учнів помічників; розподілити між школярами обладнання або прилади; зробити акцент на фіксації необхідної інформації у польових щоденниках тощо.
Перевіряє і оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд – у всіх учнів класу чи вибірково. Результати фіксуютьсяу класному журналів колонці під датою. У правій стороні журналу пишеться тема уроку, вказується номері тема практичної роботи.
У кожному семестрі обов’язково оцінюється дві практичні роботи, які визначає вчитель. У шостому класі навчальною програмою з географії передбачене систематичне спостереження учнів за погодою. Тому доцільно двічі на рік виставляти бали учням за ведення календаря погоди і враховувати їх при семестровому оцінюванні. Головним критерієм оцінки за ведення календаря погоди є осмислене розуміння учнями складних взаємозв’язків між окремими елементами клімату, самостійність та охайність оформлення результатів спостережень.
 

Вимоги до робочого зошиту з географії

На сьогоднішній день досвідченими вчителями, методистами, науковцями створено досить велике розмаїття робочих зошитів з друкованою основою, зошитів для практичних робіт. На перший погляд, особливо недосвідченого вчителя, вони начебто покликані замінити звичайні робочі зошити учнів, заощадити певний навчальний час ( не треба креслити таблиці, записувати визначення понять і таке інше), надати допомогу вчителю підчас підготовки до проведення занять ( не треба витрачати час на пошуки та складання завдань та запитань), дають готову друковану основу для виконання певної практичної роботи. Однак, більшість досвідчених вчителів і відомих науковців, вважають, що не завжди вони мають і дають стовідсоткову віддачу при використанні.
• Не всі школи і учні мають можливість придбати ту кількість зошитів (з друкованою основою), що забезпечили б усіх учнів у класі.
• У зошитах не завжди витримується індивідуальний підхід до учнів конкретного класу, адже автор розраховував під час створення конкретного зошита на власний контингент учнів, їхній інтелектуальний рівень;
• Після закінчення чергового навчального року і чергового шкільного курсу географії учень не має можливості і, звичайно, бажання носити ці минулорічні робочі зошити з друкованою основою на уроки, але та інформація, що свого часу вкладалась в них учням під керівництвом вчителя, була б і є, дуже важливою, особливо під час актуалізації знань та вмінь учнів. Учні просто викидають їх і, на жаль, не мають змоги використовувати плоди колишньої власної праці і праці вчителя;
• Якщо виконувати всі завдання, що містяться в окремих робочих зошитах з друкованою основою, то обов’язково постане питання перевантаження учнів, навіть якщо виконувати їх не на уроках, а вдома. Дуже часто в бесідах з батьками приходиться чути, що завдання, які задає вчитель географії, доводиться виконувати всією сім’єю. А треба чітко пам’ятати, що крім географії сучасний учень має ще більше ніж з десяток шкільних предметів.
З досвіду вчителів пропонуємо Вашій увазі основні кроки формування в учнів навичок системності роботи в зошитах, як у формі нотаток, лекцій, так і конспектів.
У 6-му класі, коли ще не всі учні мають певний темп письма, не вміють охайно вести записи, тільки вчаться ( за допомогою вчителя в школі і під час виконання домашніх письмових завдань і за допомогою батьків) малювати схеми, креслити діаграми, заповнювати таблиці і таке інше, немає цензу заводити великий, загальний зошит. Достатньо зошита на 35-48 сторінок. Учитель має за мету в 6-му класі так організувати роботу в зошиті і виробити ставлення учнів до цієї роботи, щоб вони відчували її значущість, необхідність, бачили в обличчі зошита помічника, черпали з нього необхідну інформацію і таке інше. Тож, обов’язковим елементом виховання в учнів відповідального ставлення до ведення зошита є його перевірка (мінімум два рази на семестр і звичайно перевірка всіх практичних робіт, що виконуються в зошиті), виставлення окремих оцінок за ведення зошита і підкреслення впливу цих оцінок на підсумкові, тематичні, семестрові оцінки. Тільки в таких умовах ми будемо мати можливість з 7-го класу формувати у учнів навички створення і ведення конспекту, що буде позитивним і в подальшому навчанні учнів після закінчення школи.
У 7-му класі є необхідність, можливість і виправдана перспектива у заведені зошита на 96-120 аркушів, в якому учні будуть працювати протягом усіх наступних років по вивченню шкільного курсу географії.
По-перше, це систематизує виконання письмових робіт учнями, робить їх більш організованими, відповідальними, зібраними, адже робочий зошит на певних етапах вивчення географії перетворюється ще й в довідник, коли учень може повернутися до вивченої в попередніх курсах інформації, алгоритмів навчальної діяльності.
По-друге, правильний розподіл сторінок в зошиті для виконання певних видів робіт і раціональна організація роботи в ньому дає можливість його раціонального використання протягом усіх років вивчення географії в школі.
Оформлення робочого зошита

1.    Зошит підписується учнем, і на перших його сторінках, і далі в ньому ведуться записи, стосовно теми певного уроку, вказуються плани та графіки вивчення певних тем та розділів шкільних курсів географії, робляться конкретні висновки, виконуються творчі роботи, малюються графіки, схеми, заповнюються таблиці і таке інше.

2.     Зошит відкривається всередині і підписується певний заголовок – «Програмні практичні роботи. Творчі роботи». Назва говорить сама про себе. Тут учні будуть виконувати програмні практичні роботи, кросворди, ребуси, сенкени, повідомлення і таке інше.

3.     Зошит перегортається таким чином, щоб з його кінця можна було вести систематичні записи. Підписувати його вдруге не треба, але треба підписати назву цієї частини зошита - «Словник –довідник». Звичайно, учні будуть робити тут записи, що стосуються головних географічних понять та термінів. Тут же будуть створюватися так звані «Книги рекордів» материків та океанів, України, окремих країн.
Така структурна організація зошита полегшує роботу вчителя, під час його перевірки, і дає можливість учням більш раціонально працювати з ним і використовувати його як довідник.
Отже, зошит поділяється таким чином: 48-60 аркушів для ведення поточних записів, 30-40 аркушів для практичних робіт, 18-20 аркушів для словника – довідника.
Ще з 6-го класу вчитель повинен сформулювати, оформити, і висунути перед учнями єдині педагогічні вимоги щодо роботи в зошиті, зробити їх доступними для учнів на будь-якому уроці і в будь-який його момент. Потрібно не тільки вимагати чіткого та систематичного дотримання цих вимог не тільки від учнів, а й дотримуватись їх і самому вчителю під час перевірки учнівських зошитів.
Для більшої зручності в подальшому використанні і веденні зошита треба вести записи чітко без скорочень (за винятком абревіатур, що є в географії загальноприйнятими, наприклад ФГП, ЕГП, НТР та ін.).
Записи вести фіолетовою або синьої пастою, тему уроку, або назву географічного терміну виділяти іншим кольором – зеленим або чорним.
Червоним кольором учням записи вести не потрібно. Це колір учителя. Усі схеми, малюнки, діаграми, таблиці кресляться у зошиті за допомогою лінійки, простого чи кольорових олівців, аби вони були охайними, чіткими, та за необхідності, їх можна було б легко виправити, змінити удосконалити. Якщо хтось із учнів був відсутній на уроці під час виконання програмної практичної роботи в зошиті, він міг би (і повинен) виконати їх самостійно з використанням технологічної карти.
Тут же, на полях зошита, учень реєструє всі додаткові бали за активність на уроках і потім може полічити самостійно власний рейтинг і визначити свою оцінку та рівень засвоєння знань, вмінь та навичок з певної теми або розділу.
У зошиті для більшої ефективності роботи можна також використовувати певні знаки, різні кольори, наприклад: зеленим кольором виділяти підзаголовки та висновки, чорним кольором записувати назви тем уроків та практичних робіт. На полях зошита використовувати різні позначки: ! – важливі висновки, ? – для роботи з додатковими джерелами географічних знань, … - робота, яку треба закінчити вдома, К - географічні об’єкти, які треба знайти самостійно в картах атласу і таке інше.
Звичайно, що в 6 -7 класах учителю прийдеться постійно на уроках географії нагадувати про всі ці моменти учням, але прийде час, учні чітко всі їх запам’ятають і будуть робити це самостійно.
Отже, така організація роботи в робочому учнівському зошиті дає свої позитивні результати: записи в зошиті виконують певні власні функціональні обов’язки, учень більш ефективно організовується у власному робочому зошиті і може з успіхом використовувати його як довідник і одне з головних джерел географічної інформації, виконання завдань стимулюється отриманням позитивних оцінок, накопиченням інформації з майже усіх курсів шкільної географії, сприяє забезпеченню більш глибокої безперервної географічної освіти. Зошит стає надійним помічником учневі під час підготовки до державних підсумкових атестацій в 9 та 11 класах, робота в зошиті ведеться з позиції її необхідності, а не для того, щоб учні були зайняті чимось на уроці.